На початок
Читати вище
В кінець
ІРІСИ - Вибір ділянки
Для посадки бородатих ірисів найкраще підходять відкриті сонцю ділянки, бажано з невеликим південним або західним південним ухилом. Тінь від окремих плодових дерев, що рідко стоять, не буде на заваді, а в пообідній час навіть корисна. Бажано повноцінне освітлення у першій половині дня. Ділянка має бути захищена від вітру, тому що у ірисів великі та важкі квіти, і навіть невеликий вітер може зламати квітконоси. Бородаті іриси не переносять перезволоження, якщо ділянка рівна і горизонтальна або близько ґрунтові води, то краще висаджувати рослини на піднятих грядках. Кращими ґрунтами для ірисів є легкі суглинки, якщо ґрунти дуже важкі їх можна покращити сумішшю річкового піску з некислим торфом.
Для посадки бородатих ірисів найкраще підходять відкриті сонцю ділянки, бажано з невеликим південним або західним південним ухилом. Тінь від окремих плодових дерев, що рідко стоять, не буде на заваді, а в пообідній час навіть корисна. Бажано повноцінне освітлення у першій половині дня. Ділянка має бути захищена від вітру, тому що у ірисів великі та важкі квіти, і навіть невеликий вітер може зламати квітконоси. Бородаті іриси не переносять перезволоження, якщо ділянка рівна і горизонтальна або близько ґрунтові води, то краще висаджувати рослини на піднятих грядках. Кращими ґрунтами для ірисів є легкі суглинки, якщо ґрунти дуже важкі їх можна покращити сумішшю річкового піску з некислим торфом.
ІРІСИ - Посадка
Найкращим періодом для пересадки ірисів є час після цвітіння, у південних районах краще осіння посадка. Після закінчення цвітіння у бородатих ірисів посилюється ріст кореневої системи, у цей період рослини краще приживаються. Пересаджувати з грудкою землі можна практично будь-коли. Висаджувати рослини треба на таку глибину, щоб після поливу спинка кореневища виявилася трохи вищою за рівень грядки. Глибоко посаджені рослини можуть загинути або згодом вилізуть нагору.
Найкращим періодом для пересадки ірисів є час після цвітіння, у південних районах краще осіння посадка. Після закінчення цвітіння у бородатих ірисів посилюється ріст кореневої системи, у цей період рослини краще приживаються. Пересаджувати з грудкою землі можна практично будь-коли. Висаджувати рослини треба на таку глибину, щоб після поливу спинка кореневища виявилася трохи вищою за рівень грядки. Глибоко посаджені рослини можуть загинути або згодом вилізуть нагору.
ІРІСИ - Догляд
Ірисам при зростанні одному місці необхідні підживлення мінеральними добривами, органічні добрива використовувати не можна, оскільки вони сприяють поширенню хвороб. Провесною ми використовуємо повне добриво (наприклад нітроаммофоска), друге підживлення – до появи бутонів, третє – після закінчення цвітіння. У друге і третє підживлення вносяться тільки фосфорно - калійні добрива, так як надлишок азоту призводить до сильного зростання кореневищ восени, рослини не встигають приготуватися до зимівлі, частіше хворіють і вимерзають. Необхідно своєчасно прополювати рослини, але неглибоко, оскільки коренева система ірисів розташована поруч із поверхнею. Поливати рослини необхідно тільки при посадці або за дуже сильної посухи. Починаючи з другої половини серпня полив і прополювання не виробляти - траву краще висмикувати.
Ірисам при зростанні одному місці необхідні підживлення мінеральними добривами, органічні добрива використовувати не можна, оскільки вони сприяють поширенню хвороб. Провесною ми використовуємо повне добриво (наприклад нітроаммофоска), друге підживлення – до появи бутонів, третє – після закінчення цвітіння. У друге і третє підживлення вносяться тільки фосфорно - калійні добрива, так як надлишок азоту призводить до сильного зростання кореневищ восени, рослини не встигають приготуватися до зимівлі, частіше хворіють і вимерзають. Необхідно своєчасно прополювати рослини, але неглибоко, оскільки коренева система ірисів розташована поруч із поверхнею. Поливати рослини необхідно тільки при посадці або за дуже сильної посухи. Починаючи з другої половини серпня полив і прополювання не виробляти - траву краще висмикувати.
ІРІСИ - Боротьба із хворобами
Бородаті іриси – дуже ризикована культура нашого регіону. В першу чергу потрібно дотримуватися вищеперелічених вимог, щоб рослини були міцними, тоді їм самим буде простіше протистояти будь-яким напастям. Також необхідно своєчасно пересаджувати та омолоджувати кущі (проріджувати кореневища) – ці заходи суттєво підвищують стійкість рослин проти хвороб. Найнебезпечніше захворювання Бородатих ірисів – бактеріоз, або м'яка гнилизна кореневищ. Зазвичай спочатку змінюється колір листя, кінці листя починають підсихати і буріти. У тому місці, де листя відростає від кореневища, з'являється гнилизна, яка переходить на кореневище. Віяло листя підгниває і падає, а кореневище перетворюється на кашоподібну масу з поганим запахом. Заходи боротьби. При пересадці весь посадковий матеріал необхідно оглядати та видаляти підозрілі місця, зрізи обробити міцним розчином марганцівки. Кореневища підсушити під сонячним промінням протягом дня, оскільки сонячне випромінювання – це єдине, чого боїться ця бактерія. При виявленні хвороби на рослині, що росте, необхідно гострим чистим ножем вирізати уражену частину, змочити зріз і посипати його господарським порошком «Комет», досить дієвий метод. Неглибока посадка (коли спинки кореневищ на сонці), а також внесення в ґрунт калійних та фосфорних добрив із мікроелементами суттєво підвищує стійкість ірисів до захворювань. Листова плямистість. Появі цієї хвороби сприяє волога погода. У першу чергу уражаються старіючі зовнішні листки. На них з'являються плями, які, збільшуючись, поступово охоплюють весь лист. Таке листя треба видаляти, але тільки ті, які відокремлюються від кореневища легко. Міцне листя, що тримається, краще не чіпати, так як при їх видиранні утворюються рани, через які може проникати збудник бактеріозу. Хороший ефект дає запобіжне обприскування рослин (два – три рази на початок поширення хвороби) розчином «Полихома» чи «Арцерида». Нова, поки що рідкісна хвороба – скорч. У середині вегетації листя починає буріти, кінці листя підсихають і згинаються, відмирають коріння, кореневища тверднуть і засихають. Причина захворювання невідома, відповідно немає заходів боротьби. Захворілі рослини необхідно викопати з грудкою землі та спалити, а місце обробити вапном або формаліном.
Бородаті іриси – дуже ризикована культура нашого регіону. В першу чергу потрібно дотримуватися вищеперелічених вимог, щоб рослини були міцними, тоді їм самим буде простіше протистояти будь-яким напастям. Також необхідно своєчасно пересаджувати та омолоджувати кущі (проріджувати кореневища) – ці заходи суттєво підвищують стійкість рослин проти хвороб. Найнебезпечніше захворювання Бородатих ірисів – бактеріоз, або м'яка гнилизна кореневищ. Зазвичай спочатку змінюється колір листя, кінці листя починають підсихати і буріти. У тому місці, де листя відростає від кореневища, з'являється гнилизна, яка переходить на кореневище. Віяло листя підгниває і падає, а кореневище перетворюється на кашоподібну масу з поганим запахом. Заходи боротьби. При пересадці весь посадковий матеріал необхідно оглядати та видаляти підозрілі місця, зрізи обробити міцним розчином марганцівки. Кореневища підсушити під сонячним промінням протягом дня, оскільки сонячне випромінювання – це єдине, чого боїться ця бактерія. При виявленні хвороби на рослині, що росте, необхідно гострим чистим ножем вирізати уражену частину, змочити зріз і посипати його господарським порошком «Комет», досить дієвий метод. Неглибока посадка (коли спинки кореневищ на сонці), а також внесення в ґрунт калійних та фосфорних добрив із мікроелементами суттєво підвищує стійкість ірисів до захворювань. Листова плямистість. Появі цієї хвороби сприяє волога погода. У першу чергу уражаються старіючі зовнішні листки. На них з'являються плями, які, збільшуючись, поступово охоплюють весь лист. Таке листя треба видаляти, але тільки ті, які відокремлюються від кореневища легко. Міцне листя, що тримається, краще не чіпати, так як при їх видиранні утворюються рани, через які може проникати збудник бактеріозу. Хороший ефект дає запобіжне обприскування рослин (два – три рази на початок поширення хвороби) розчином «Полихома» чи «Арцерида». Нова, поки що рідкісна хвороба – скорч. У середині вегетації листя починає буріти, кінці листя підсихають і згинаються, відмирають коріння, кореневища тверднуть і засихають. Причина захворювання невідома, відповідно немає заходів боротьби. Захворілі рослини необхідно викопати з грудкою землі та спалити, а місце обробити вапном або формаліном.
ІРІСИ - Зимівка
Думка, що іриси дуже бояться морозів дещо помилково. Іриси бояться різкого переходу від тепла до морозу, їм потрібен деякий час, щоб підготуватися до зимівлі. Дуже небезпечними є весняні морози після теплих днів, коли рослини вже рушили на зріст. І ще дуже поганий фактор для ірисів – затяжні осінні дощі, як будь-який житель півдня – ірис повинен увійти в зиму сухим. Виходячи з усього вищесказаного, ми на початку жовтня влаштовуємо легкі тунельні укриття з поліетиленової плівки, відкриті з двох кінців для провітрювання. З настанням невеликих морозів (2 – 4 градуси), закриваємо один кінець, і лише з настанням стійких морозів закриваємо другий кінець укриття. При відлигах один кінець укриття необхідно відкрити, інакше випріють. Навесні відкривання відбувається у зворотному порядку. Все це можна і не робити, зазвичай проходить все й так. Але в 2002 році була дуже тепла осінь, потім одразу вдарили морози, і незабаром випав сніг. Ми в листопаді були у відпустці, рослини були не вкриті, сніг, що випав, взимку кілька разів підтаював, все вкрилося крижаною кіркою, і загальний результат був досить плачевним. Такі невдалі сезони бувають один раз на вісім – десять років, і вкривати, чи ні.
Думка, що іриси дуже бояться морозів дещо помилково. Іриси бояться різкого переходу від тепла до морозу, їм потрібен деякий час, щоб підготуватися до зимівлі. Дуже небезпечними є весняні морози після теплих днів, коли рослини вже рушили на зріст. І ще дуже поганий фактор для ірисів – затяжні осінні дощі, як будь-який житель півдня – ірис повинен увійти в зиму сухим. Виходячи з усього вищесказаного, ми на початку жовтня влаштовуємо легкі тунельні укриття з поліетиленової плівки, відкриті з двох кінців для провітрювання. З настанням невеликих морозів (2 – 4 градуси), закриваємо один кінець, і лише з настанням стійких морозів закриваємо другий кінець укриття. При відлигах один кінець укриття необхідно відкрити, інакше випріють. Навесні відкривання відбувається у зворотному порядку. Все це можна і не робити, зазвичай проходить все й так. Але в 2002 році була дуже тепла осінь, потім одразу вдарили морози, і незабаром випав сніг. Ми в листопаді були у відпустці, рослини були не вкриті, сніг, що випав, взимку кілька разів підтаював, все вкрилося крижаною кіркою, і загальний результат був досить плачевним. Такі невдалі сезони бувають один раз на вісім – десять років, і вкривати, чи ні.
На початок
Читати нижче
В кінець